9-й
клас
(70 год, 2 год на тиждень)
(4 год. – резерв годин для використання на розсуд
вчителя)
Мовленнєва
змістова лінія
№
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
(навчальної діяльності)
|
Державні
вимоги до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1
|
16
(заг.)
|
Відомості про мовлення
Повторення й
узагальнення вивченого про мовлення.
Вимоги до мовлення. Мовленнєва ситуація. Види мовленнєвої діяльності
(аудіювання, читання, говоріння, письмо). Різновиди аудіювання:
ознайомлювальне, вивчальне й критичне; читання (ознайомлювальне, вивчальне й
переглядове, пошукове). Жанри мовлення: повідомлення, тези
прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія, резюме.
|
Учень
/учениця:
систематизує
вивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої
діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги до мовлення, ситуацію спілкування;
аналізує тексти
вивчених типів, стилів і жанрів
мовлення.
|
2
|
1
1
|
Види робіт
Сприймання
чужого мовлення:
Аудіювання
(слухання-розуміння)
Різновиди аудіювання (ознайомлювальне,
вивчальне, критичне) текстів різних
стилів, типів і жанрів мовлення.
Читання мовчки і вголос
Читання мовчки текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне) (повторення).
Переглядове читання (практично).
Виразне читання вголос текстів
різних типів, стилів, жанрів мовлення (також
різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько
до тексту для збагачення власного мовлення).
|
Учень
/учениця:
розуміє зміст,
тему й основну думку висловлень інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів
обсягом 800-900 слів 8-9 хв., інших стилів
обсягом 700-800 слів– 7-8 хв.);
користується різними
видами аудіювання (ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від
мовленнєвої ситуації, усвідомлюючи основну думку почутого висловлення,
особливості його будови й мовного
оформлення;
визначає причиново-наслідкові
зв’язки, зображувально-виражальні засоби в складніших за сприйняттям
порівняно з попередніми класами прослуханих текстах;
складає план,
конспект почутого;
оцінює почуте
висловлення (його зміст, форму, будову
й мовне оформлення).
Учень
/учениця:
читає мовчки
незнайомий текст (швидкість читання – 140-270 слів за хв.), складніший і
більший за обсягом, ніж у попередніх класах;
розуміє й осмислює зміст
прочитаного;
користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими
різновидами читання, зокрема переглядовим (розпізнає смислові групи слів у тексті на основі
заголовка, ключових слів, малюнків,
початкових фраз абзацу, виділяє
й узагальнює факти в процесі читання, прогнозує
зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж
у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова,
частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, виноски, кількість
абзаців, довгих речень, певний розділ
чи підрозділ тощо);
знаходить у тексті
аргументи, використані для підтвердження
двох чи більше поглядів, думок;
складає план,
тези як способи запису прочитаного;
оцінює прочитане
(зміст, форму, будову й мовне оформлення).
Учень
/учениця:
виразно
читає вголос знайомі, складніші за сприйняттям порівняно
з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів
мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до
орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру,
гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум;
оцінює
прочитаний вголос текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення);
|
3
|
Відтворення
тексту:
Перекази за
складним планом.
Говоріння:
Стислі перекази текстів публіцистичного стилю.
Вибірковий переказ тексту
Письмо:
Вибіркові перекази текстів наукового стилю (на
основі декількох джерел).
Докладний переказ
тексту публіцистичного стилю з творчим завданням.
|
Учень
/учениця:
переказує (усно й
письмово) докладно, вибірково й стисло тексти художнього, наукового й публіцистичного
стилів, підпорядковуючи висловлення темі й основній думці, дотримуючись
композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих і прочитаних текстів
художнього, наукового й публіцистичного
стилів мовлення обсягом (для
докладного переказу – 300-350 слів,
стислого й вибіркового – у 1,5-2 рази більше), за самостійно складеним
складним планом;
оцінює текст
(його зміст, форму, мовне оформлення й
авторський задум).
|
|
4
|
Створення
власних висловлень:
Діалогічне мовлення:
Говоріння
й письмо
Діалог, складений відповідно до пропонованої ситуації
(офіційна й неофіційна розмова, діалог-домовленість), обговорення
самостійно вибраної теми, розігрування діалогу.
Монологічне мовлення:
Твори за складним планом.
Говоріння:
Твір-роздум у публіцистичному стилі мовлення на суспільну тему.
Коротке повідомлення в публіцистичному стилі на морально-етичну
або суспільну тему.
Письмо:
Твір-роздум
на морально-етичну тему.
Тези прочитаних публіцистичної чи
науково-пізнавальної статей.
Конспект сприйнятого
на слух науково-навчального тексту.
Ділові
папери. Заява. Автобіографія. Резюме.
|
Учень
/учениця:
складає, бере
участь в усному й письмовому діалозі (орієнтовно
12-14 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації,
демонструючи певний рівень управності в процесі діалогу (стислість,
логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або
замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;
вибирає
самостійно аспект запропонованої теми, висловлює особисту
позицію щодо обговорення її, добирає цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, також із
власного досвіду;
використовує репліки
для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримується
норм української літературної мови;
оцінює
висловлення (його зміст, форму, будову й
мовне оформлення).
Учень
/учениця:
складає усні й
письмові твори, тези, коротке повідомлення, конспект почутого, заяву,
автобіографію, резюме,
підпорядковуючи висловлення темі й основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно складеним
простим або складним планом, добираючи
мовні засоби відповідно до задуму висловлення, стилю й жанру мовлення;
добирає й систематизує матеріал для творів з різних джерел
(довідкової й художньої літератури,
ресурсів Інтернету тощо) ;
робить
узагальнення й висновки;
додержується
вимог до
мовлення й основних правил спілкування;
знаходить
і виправляє недоліки в змісті, будові й мовному оформленні власного й чужого висловлення;
оцінює текст (його
задум, зміст, форму й мовне оформлення).
|
|
Міжпредметні
зв'язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему
(література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, окремих
розділів їх і розділів підручників (література, історія, географія та ін.).
|
|||
Мовна змістова лінія
№
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні
вимоги до
рівня загальноосвітньої
підготовки учнів
|
1
|
50
(заг.)
1
|
Вступ
Розвиток української мови.
|
Учень
/учениця:
усвідомлює
процес і результат
розвитку української мови в ході історичного становлення українського
суспільства та його культури;
визначає функції
мови в житті суспільства.
|
2
|
3
|
Повторення
вивченого у 8 класі.
Граматична онова речення.
Односкладне й двоскладне речення.
Розділові знаки в простому ускладненому реченні
Правопис. Основні
правила правопису (за вибором учителя).
|
Учень
/учениця:
знаходить у тексті
просте речення й розрізняє його види;
визначає його
істотні ознаки;
правильно
ставить розділові
знаки в простому реченні й обґрунтовує
їх;
знаходить
і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
складає усні й
письмові висловлення на самостійно визначену соціокультурну тему,
використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення.
|
3
|
5
|
Синтаксис.
Пунктуація
Пряма й непряма мова (повторення й поглиблення). Заміна
прямої мови непрямою.
Цитата як
спосіб передачі чужої мови.
Діалог.
Розділові знаки при прямій мові й діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика.
Синонімічність
різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень із прямою мовою,
діалогом.
Міжпредметні зв'язки. Мова персонажа в діалозі та
словах автора
|
Учень
/учениця:
усвідомлює
поняття «пряма й непряма мова» як способи передачі
чужого мовлення;
знаходить речення з
прямою й непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу;
визначає їх особливості, виражальні можливості;
будує речення з
прямою мовою й замінює їх непрямою мовою;
створює й
розігрує діалог на самостійно обрану тему;
правильно
ставить розділові
знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на
вивчені правила;
порівнює виражальні можливості різних способів
передачі прямої мови;
складає усні й
письмові висловлення на
соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості речень із прямою й
непрямою мовою, діалогів;
|
4
|
5
|
Складне речення й ознаки його.
Складні
речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв'язком. Складносурядне
речення, його
будова й
засоби зв'язку.
Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення.
Розділові знаки між частинами складносурядного речення.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика.
Інтонація
складносурядного речення. Синонімічність складносурядних речень із різними
сполучниками, а також складносурядного речення й простих речень.
Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі
(література).
|
Учень
/учениця:
розрізняє
структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним
і підрядним зв’язком;
знаходить у тексті
складносурядні речення, встановлює смислові зв’язки між частинами його;
визначає види
складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв'язку між
частинами речення у складному, межі частин
у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому;
розмежовує
складносурядні речення й прості речення, ускладнені
однорідними членами;
правильно
ставить розділові знаки
між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє пунктуаційні
помилки на вивчені правила;
аналізує й оцінює виражальні можливості
складносурядних речень та
складає
речення й тексти різних стилів, використовуючи виражальні
можливості складносурядних речень.
|
5
|
11
|
Складнопідрядне
речення, його будова й засоби зв'язку в ньому. Підрядні сполучники й сполучні слова в
складнопідрядних реченнях. Основні види складнопідрядних речень: з
означальними, з'ясувальними, обставинними підрядними частинами (способу дії й
ступеня, порівняння, місця, часу,
причини, наслідку, мети, умови, допусту).
Складнопідрядне
речення з кількома підрядними частинами.
Розділові знаки між частинами складнопідрядного
речення.
Розділові
знаки в складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика. Синонімічність сполучникових
складних, складнопідрядних і простих речень із відокремленими членами.
Інтонація складнопідрядного речення.
Міжпредметні зв'язки. Наукові визначення, встановлення
причиново-наслідкових зв'язків між явищами (історія, географія, хімія,
біологія, математика, фізика).
|
Учень
/учениця:
знаходить
у тексті складнопідрядне
речення з однією й кількома підрядними частинами;
визначає головну й
підрядну частини, види складнопідрядних речень, істотні ознаки їх, межі
головної й підрядної частин, кількість частин;
класифікує
складнопідрядні речення за значенням і будовою, засобами зв’язку в них;
розрізняє
сполучники й сполучні слова;
правильно
ставить коми між
частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх;
знаходить
і виправляє помилки на вивчені правила;
правильно
інтонує складнопідрядні речення;
аналізує й порівнює виражальні можливості
складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних
стилів;
конструює
складнопідрядні речення різних видів і вводить їх у тексти різних стилів;
складає усні й
письмові висловлення на соціокультурну тему різних стилів, використовуючи
в них виражальні можливості складнопідрядних речень.
|
9
|
Безсполучникове
складне речення. Смислові відношення між частинами
безсполучникового складного речення.
Розділові знаки в безсполучникових реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика. Синонімічність сполучникових і
безсполучникових складних речень і простих речень.
Особливості
інтонації безсполучникового складного
речення.
Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі
(література).
|
Учень
/учениця:
знаходить у тексті безсполучникові
складні речення;
визначає основні
ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень;
розмежовує безсполучникові
складні речення й сполучникові (складносурядні й складнопідрядні);
розрізняє види
безсполучникових складних речень за характером синтаксичних і смислових
зв’язків між простими реченнями);
правильно інтонує безсполучникові
складні речення;
правильно ставить розділові
знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні
помилки на вивчені правила;
аналізує й порівнює виражальні можливості
безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями
в невеликих текстах розмовного, публіцистичного й художнього стилів;
правильно будує безсполучникові
складні речення з різними смисловими відношеннями між частинами їх; добирає
до них синтаксичні синоніми;
використовує
виражальні можливості їх в усних і письмових висловленнях на певну
соціокультурну тему.
.
|
|
6
|
Складне
речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку.
Розділові знаки в складному реченні з різними видами
сполучникового й безсполучникового зв'язку.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура
мовлення. Синонімічність
складних речень із простими.
Міжпредметні зв'язки. Використання складних речень у
художніх описах (література).
|
Учень
/учениця:
знаходить у тексті
складне речення з різними видами зв'язку;
визначає його
основні ознаки й будову;
правильно розставляє в них
розділові знаки й обґрунтовує їх; знаходить
і виправляє помилки на вивчені правила;
розрізняє вивчені
пунктуаційні правила;
аналізує й зіставляє виражальні можливості
складних речень із різними видами
зв’язку й синонімічних конструкцій;
будує складні
речення з різними видами зв’язку;
складає усні й
письмові висловлення
публіцистичного й наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні
можливості складних речень.
|
|
4
|
Текст як
одиниця мовлення й продукт
мовленнєвої діяльності
Повторення й узагальнення.
Текст і
основні ознаки його.
Будова тексту. Мікротема й абзац. Ключові слова в
тексті й абзаці. Види й засоби міжфразного зв’язку.
Правопис.
Повторення вивчених розділових знаків
у простому і складному реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика.
Засвоєння
складних випадків слововживання.
Синонімічність
синтаксичних конструкцій.
|
Учень
/учениця:
усвідомлює
текст, його істотні ознаки й структурні особливості;
визначає тему,
основну думку тексту, виділяє ключові слова в тексті й тематичне речення в
абзаці;
розрізняє спільне і відмінне між мікротемою й
абзацом;
оцінює
виражальні можливості текстів різних типів і стилів;
конструює невеликі тексти на певну тему ;
використовує
виражальні можливості текстів різних типів, стилів і жанрів у власному усному й писемному
мовленні.
|
|
6
|
Узагальнення й систематизація вивченого
Мовні
аспекти вивчення речення (порядок слів у реченні, граматична основа, види
речень).
Орфографія. Пунктуація.
|
Учень
/учениця:
аналізує й систематизує вивчені в
шкільному курсі мовні поняття й правила;
виділяє в них
подібне та узагальнює його;
здійснює самоконтроль
за результатами навчальних досягнень.
|
Соціокультурна
змістова лінія
Орієнтовний зміст навчального матеріалу
|
Державні
вимоги до
рівня загальноосвітньої
підготовки учнів
|
||
Cфери
відношень
|
Тематика
текстів
|
Теми висловлень учнів
|
|
Я і
українська мова й література.
Я і
Батьківщина, національна історія і культура (звичаї, традиції, свята,
культура взаємин).
Я і
мистецтво (традиційне й професійне).
Я і ти
(члени родини, друзі, товариші ).
Я і ми
(класний колектив, народ, людство)
Я як
особистість
|
Українська мова серед інших мов. Розвиток
української мови.
Україна, її географічне положення, природні
багатства. Природа різних реґіонів України.
Україна – від часів Київської Русі до сучасності. Український
національний характер.
Основні галузі господарства: ремесла й народні
художні промисли. Взаємозв’язок матеріальних і духовних цінностей української
культури. Найвидатніші постаті вітчизняної й світової культури.
Забезпечення спадкоємності поколінь. Збереження
сімейних цінностей, реліквій, ідеалів.
Культурогенна форма життєдіяльності сучасної сім’ї.
Життєвий і
професійний вибір особистості.
|
«Спочатку було Слово…», «Творчість народу в слові».
«Я вірю в майбутнє твоє, Україно!».
«Історична доля мого рідного народу».
«Туристична привабливістьУкраїни»
«Естетика довкілля»
«Світ про Україну». «Загальнолюдські цінності».
«Рукотвори»
«Світ живопису»
«Художнє ковальство»
«Дива архітектури»
«Сучасний дизайн»
«Світлини»
«Береться мудрість не із заповітів», «Краса людських взаємин»
«Творімо добро»
«Читацькі смаки»
«Професія і характер»
«Життєвий
вибір»
«Доброчинність»
«Гармонійне
спілкування»
«Світ
наших уподобань»
«Громадянська
позиція»,
«Молодь і сучасність»,
«Найважче - це
творення самого (самої) себе».
|
Учень
/учениця:
сприймає,
аналізує,
оцінює прочитані чи почуті відомості й добирає та
використовує ті з них, які необхідні
для досягнення певної комунікативної мети;
використовує українську
мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму,
любові до Батьківщини й української природи, почуття гордості за свою країну,
поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей,
визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу;
усвідомлює роль
морально-етичних норм;
готовий і здатний застосовувати їх стосовно
дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній
діяльності.
|
Діяльнісна
(стратегічна) змістова лінія
Види загально-навчальних умінь
|
Державні вимоги
до
рівня загальноосвітньої
підготовки учнів
|
Організаційно-
Контрольні
|
Учень
/учениця:
усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної й життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її
на етапи;
оцінює проміжні
й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
|
Загальнопізна-
вальні (інтелектуальні, інформаційні)
|
Учень
/учениця самостійно:
аналізує мовні й
позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі
спостережень;
виділяє головне з-поміж
другорядного;
здобуває інформацію з різноманітних джерел
(довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами
вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
моделює мовні й
позамовні поняття, явища, закономірності.
|
Творчі
|
Учень
/учениця самостійно:
уявляє словесно
описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший
розвиток певних явищ;
переносить раніше
засвоєні знання й уміння в нову
ситуацію;
помічає й
формулює проблеми в процесі навчання й
життєтворчості;
усвідомлює
будову предмета вивчення;
робить припущення щодо
способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення;
спростовує
хибні
припущення й твердження.
|
Естетико-етичні
|
Учень
/учениця:
помічає й
цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва,
вчинках людей і результатах їхньої
діяльності;
критично
оцінює відповідність своїх вчинків загальнолюдським
моральним нормам, усуває помічені невідповідності;
виявляє
здатність поставити себе на місце іншої людини;
усвідомлює обов’язок
кожної людини творити добро словом
і ділом, готовий і здатний його виконувати.
|
Укладачі:
Г.Т.Шелехова,
М.І.Пентилюк, В.І.Новосьолова, Т.Д.Гнаткович,
Н.Б.Коржова, К.В.Таранік-Ткачук
Немає коментарів:
Дописати коментар