Географія

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія. 6 - 9 класи

Пояснювальна записка
Вступ. Навчальна програма з географії розроблена на основі положень Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, згідно з яким шкільна географічна освіта є складовою освітньої галузі «Природознавство». Пріоритетна мета вивчення географії в основній школі – формування у школярів географічної картини світу. Загальноосвітня цінність географії полягає у формуванні світоглядного розуміння природи Землі, її географічної оболонки як природного та природно-техногенного середовища, в якому існує людина. Шкільна географічна освіта спрямована на формування в учнів просторового уявлення про земну поверхню та розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних та екологічних подіях, що відбуваються у державі та світі.
Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому.
Географічна освіта в основній школі спрямована на досягнення таких головних завдань:
·      засвоєння знань про основні географічні поняття, закономірності розвитку, розміщення і взаємозв'язки природи, населення і гос­подарства різних територій, формування материків, океанів та їх частин відповідно до природних та соціально-економічних чинників; природу, населення і господарство України; еконо­мічну і соціальну географію світу; природокористування та на­вколишнє середовище;
·      оволодіння уміннями використовувати різні джерела географіч­ної інформації – картографічні, статистичні, геоінформаційні ресурси – для пошуку, інтерпретації і демонстрації різноманіт­них географічних даних та формування в учнів на цій основі ключових компетенцій; виконувати дії, які набуті на основі застосування географічних знань і попереднього досвіду;
·      застосування географічних знань для пояснення та оцінки географічних процесів і явищ;
·      розвиток пізнавального інтересу, інтелектуальних і творчих зді­бностей учнів у процесі географічних спостережень, вирішення проблемних завдань, самостійного набуття нових знань з геогра­фії;
·      формування здатності і готовності до використання геогра­фічних знань та вмінь у повсякденному житті для адекватної соціально-відповідальної поведінки в навколишньому середови­щі, його збереження, адаптації до умов проживання на певній території; самостійного оцінювання рівня впливу людини на природу, безпеки довкілля як сфери життєдіяльності людини; вирішення конкретних практичних завдань;
·      виховання екологічної культури, національної свідомості та почуття патріотизму, толерантного ставлення до ін­ших народів, поваги до природних і культурних цінностей різних регіонів та країн світу.
Структура і зміст навчальної програми. Структура і зміст програми з географії базуються на принципах неперервності й наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків, гуманізації, гуманітаризації, урахування вікових можливостей учнів, практичної спрямованості.
У програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти.
У правій частині програми до кожного курсу зазначено вимоги до рівня засвоєння предметних географічних компетенцій учнів – знань, умінь та ціннісних ставлень. Крім того, наведено базовий мінімум географічної номенклатури. Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінювання роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам'яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, використовувати в життєвих ситуаціях, самостійно здобувати знання.
Окремі елементи географічних знань учні отримують у початковій школі в курсі «Природознавство». Поглиблення цих знань відбувається в 5 класі під час продовження вивчення пропедевтичного курсу «Природознавство», в якому на доступному для учнів рівні формуються початкові уявлення про Всесвіт, Землю як планету Сонячної системи, геосфери та складові середовища життя людини.
Географія у 6 класі (Загальна географія) – це перший систематич­ний курс нового шкільного предмета. Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких запланований резерв часу становить 6 годин. У процесі вивчення загальної географії в учнів формуються уявлення про Землю як природний комплекс, особливості земних оболонок та їх взаємозв'язки. Початковий курс географії також  містить відомості про географічні подорожі та дослідження нашої планети, особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, кількість і розміщення її населення, людські раси, положення України та окремих держав на політичній карті світу. Таким чином, у 6 класі розпочинається формування загальної географічної культури школярів та поступове навчання картографічній мові. Учні оволодівають основними географічними уявленнями та поняттями, набувають певних умінь у роботі з різними джерелами географічної інформації.
Для досягнення окресленої мети вчителю необхідно вирішувати такі навчально-методичні завдання:
·         розвивати пізнавальний інтерес учнів до об'єктів і процесів на­вколишнього світу;
·         навчити встановлювати зв'язки в системі географічних знань й на цій основі формувати ключові компетентності: вміння вчитися, громадянську, соціальну, підприємницьку, загальнокультурну, здоров’язбережувальну, інформаційну;
·         залучати учнів до практичної діяльності щодо застосування отриманих географічних знань і вмінь у повсякденному житті.
Програмою передбачено виконання 8 практичних робіт, 4 з яких потрібно оцінити обов'язково, решту – за вибором учителя. Крім того, до окремих тем наведено теми досліджень, які рекомендовано виконувати у вигляді презентацій, коротких творів (есе), міні-проектів, до виконання яких можна залучати й членів родини учня.
Географія у 7 класі (Материки та океани) є логічним продовженням курсу географії, що вивчався у 6 класі, й значною мірою спирається на його матеріал. Як і в 6 класі, на вивчення географії материків та океанів передбачено 70 годин (2 години на тиждень), 6 з яких становлять резерв часу. Головною метою вивчення географії у 7 класі є формування географічних знань про природу материків та океанів, їх цілісність і диференціацію, про населення та його життєдіяльність у різних природних умовах. Водночас розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти. Зміст курсу створює необхідну основу для розуміння учнями ролі географічної оболонки у житті людей і впливу суспільства на природні умови.
Для досягнення зазначеної мети вивчення географії у 7 класі окреслено такі завдання:
·       продовжити формувати в учнів знання про географічну диференціацію природи Землі від загальнопланетарного до регіонального рівня;
·       створити географічні уявлення про великі частини земної поверх­ні – природні комплекси материків та океанів, їх просторову неоднорідність;
·      дати первинні поняття про політичну карту, населення та види його господарської діяльності, екологічні виклики людства;
·      розвивати картографічну грамотність учнів, формувати практичні уміння щодо знаходження, систематизації та презентації різноманітної географічної інформації.
У результаті реалізації окреслених завдань в учнів мають формуватися навчально-пізнавальна, інформаційна, картографічна, комунікативна, загальнокультурна компетенції.
Програмою передбачено виконання 12 практичних робіт, 4 з яких є обов'язковими для оцінювання. Більшість практичних робіт виконуються з використанням різноманітних тематичних карт атласу та контурних карт. Уміння працювати з різними за змістом картами є одним із найважливіших показників якості підготовки учнів під час вивчення географії материків та океанів. Програмою передбачено також різноманітні дослідження, виконання та оцінювання яких здійснюється вибірково – за бажанням учителя та учнів.
Вивчення географії у 8 класі (Україна у світі: при­рода, населення) спрямоване на формування науково-географічної картини своєї держави як складника світової спільноти держав на основі комплексного її вивчення. Цей курс допомагає учневі усвідомити себе громадянином України, сформувати знання про природу та населення країни, свого регіону, виховати повагу до українського народу, його культури, відчути себе справжнім патріотом своєї держави. Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких 6 годин становлять резерв часу. Важливим принципом побудови змісту курсу є інтеграція, що реалізується у поєднанні фізико- та суспільно-географічних складників під час вивчення природних комплексів і населення України та свого регіону з урахуванням уже здобутих знань про природу материків і океанів, населення країн світу з курсу географії, що вивчався у 7 класі. Зокрема, вивчення населення України здійснюється на основі тем про населення  світу в курсах географії у 6 та 7 класах та внаслідок поглиблення їх змісту. Особлива роль географії у 8 класі полягає у значному її світоглядному потенціалі й тісних взаємозв'язках змісту із сучасністю та особистим досвідом учнів.
Для досягнення окресленої мети вивчення географії у 8 класі спрямоване на вирішення таких завдань:
·         сформувати в учнів знання та уявлення про Україну як цілісну країну, в якій відбуваються різноманітні глобальні та регіональ­ні природні, суспільно-географічні та екологічні процеси;
·         розкрити нові поняття і закономірності та поглибити й узагаль­нити вже сформовані теоретичні знання з фізичної та суспільної географії;
·         сформувати уявлення про окремі поняття суспільно-географічно­го змісту;
·         продовжити розвиток практичних умінь та навичок самостійної роботи, що сприятимуть активній соціально-відповідальній пове­дінці учнів у географічному просторі країни.
Програмою передбачено виконання 12 практичних робіт, з яких 4 є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь та навичок роботи з картами та іншими джерелами географічної інформації; виявлення зв'язків природи і суспільства в межах України, їх взаємного впливу, що сприятиме подальшому розвитку в учнів навчально-пізнавальної компетенції і формуванню ціннісно-смислової та соціально-професійної компетенцій. Запропоновано також завдання творчого характеру (дослідження), які, як і в попередніх курсах, можна оцінювати вибірково.
Вивченням географії у 9 класі (Україна і світове господарство) завершується географічна освіта учнів в основній школі на базовому рівні. На цей курс відведено 52 години (1,5 години на тиждень). Провідною метою є формування знань про тенденції розвитку національного та світового господарства й визначення місця України в сучасному світі. Зазначена мета передбачає реалізацію таких завдань: 
·         сформувати нові поняття й базові знання про суспільну географію та особливості розвитку сучасного господарства в Україні і світі;
·         ознайомити із структурою світового господарства та її відображенням в економіці України, найважливішими глобальними проблемами людства;
·         навчити виявляти та аналізувати економічні, соціальні й екологічні процеси та явища на глобальному, регіональному і локальному рівнях;
·         показати роль міжнародного співробітництва у розв’язуванні глобальних проблем людства;
·         розвивати в учнів пізнавальний інтерес, інтелектуальні та творчі здібності, самостійну навчальну діяльність шляхом пошуку та опрацювання географічної і статистичної інформації з різних джерел.
      Важливим принципом побудови змісту географії у 9 класі є інтеграція, яка реалізується через поєднання суспільно-географічних складових під час вивчення особливостей розвитку та розміщення господарства в світі, Україні та своєму регіоні.
      Курс має чітко визначену практичну спрямованість, яка реалізується в ході виконання практичних робіт, аналітичних завдань та досліджень. Програмою передбачено виконання 8 практичних робіт, з яких 4 є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації. Завдання творчого характеру учні виконують за бажанням, а вчитель оцінює їх за власним вибором.
      Запропонований розподіл годин за розділами і темами у програмах курсів географії є орієнтовним. Резервну частину навчального часу учитель може використати на свій розсуд з метою більш глибокого вивчення або повторення певного навчального матеріалу з урахуванням здібностей та навчальних можливостей учнів конкретного класу.


9 клас
Г Е О Г Р А Ф І Я
 «УКРАЇНА І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО»
 (52 год, 1,5 год. на тиждень)

Кількість годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня/учениці

1

ВСТУП
1
Об’єкт вивчення економічної географії. Взаємодія господарства і природи в географічному середовищі. Економічна географія  в системі географічних наук. Значення знань з економічної географії
Учень/учениця:
називає об’єкт вивчення економічної географії;
розуміє зміст поняття «географічне середовище»;
наводить приклади зв’язків економічної географії з іншими науками;
пояснює актуальність і необхідність вивчення економічної географії

9

Розділ І. Національна економіка та світове господарство
4
Тема 1. Національна економіка
Національна економіка. Поняття «економічний розвиток» та його показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), структура ВВП, індекс людського розвитку (ІЛР).
Секторальна модель економіки країни.
Форми суспільної організації виробництва.
Чинники розміщення виробництва.
Форми просторової організації національної економіки.

Практична робота
1.    Аналіз секторальної моделі економіки
Учень/учениця:
називає ознаки понять «національна економіка», «валовий внутрішній продукт»,  «індекс людського розвитку»;
розрізняє сектори національної економіки (первинний, вторинний, третинний), форми просторової організації господарства (економічні райони, елементи територіальної структури промисловості, сільського господарства тощо);
розуміє вплив природних і суспільних чинників на розміщення виробництва (природних умов, сировинний, паливно-енергетичний, водний, працересурсний, споживчий, транспортний, науковий, екологічний, військово-стратегічний);
характеризує форми суспільної організації виробництва (концентрація (зосередження), дисперсія (розосередження), комбінування, спеціалізація, кооперування, агломерування)
5
Тема 2. Світове господарство
Світове господарство (світова економіка), світовий ринок.
Поняття «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці».
Типи економічних систем.
Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній.
Багаторівневість світового господарства, його просторова структура за концепцією «Центр – периферія».
Сучасні тенденції розвитку світового господарства. Глобалізація та регіональна економічна інтеграція. Транснаціональні корпорації (ТНК) та їх вплив на функціонування міжнародної економіки.

Практична робота
2.      Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку
Учень/учениця:
називає ознаки понять «спеціалізація території (населеного пункту, району, регіону, країни)», «міжнародний поділ праці», «світове господарство» («світова економіка»), «світовий ринок», типи економічних систем;
наводить приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку (за типізацією ООН), ТНК в Україні;
показує на карті країни «Великої сімки» (G-7),  «Великої двадцятки» (G-20);
розуміє сутність тенденцій розвитку світового господарства (інтернаціоналізації виробництва, інформатизації, глобалізації, регіональної економічної інтеграції), багаторівневість світового господарства;
пояснює вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів;
оцінює вплив глобалізації на економічну діяльність населення (на прикладі свого регіону)

10

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства
5


























        1
Тема 1. Сільське господарство
     Сільське господарство, його значення в сучасному світі.  Аграрні суспільства в сучасному світі. Аграрні відносини.
Складники сільського господарства. Роль природних чинників (земельних та агрокліматичних ресурсів) у розвитку й розміщенні аграрного виробництва. Землезабезпеченість.
     Сільське господарство України. Структура сільськогосподарських угідь в Україні. Розміщення в Україні виробництва зернових і технічних культур, картоплярства, овочівництва, баштанництва, виноградарства.
     Розвиток кормової бази тваринництва.  Структура та розміщення  тваринництва. Зональна спеціалізація сільського господарства України. Гірські та приміські сільськогосподарські райони. Сільське господарство у своєму регіоні.
     Сільське господарство світу. Географія основних зернових і технічних культур та виробництва продукції тваринництва. Зональність світового сільського господарства. Найбільші країни-виробники та країни-експортери сільськогосподарської продукції.

Практична робота
3. Визначення основних технічних культур, що їх вирощують у помірному й тропічному кліматичних поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей.

Тема 2. Лісове господарство
Лісове господарство. Основні лісові пояси світу. Лісозабезпеченість. Лісове господарство в Україні
Учень/учениця:
називає види діяльності в сільському господарстві, види сільськогосподарських угідь;
наводить приклади впливу природних і суспільних чинників на рівень розвитку та спеціалізацію  сільського господарства в регіоні світу, країні; країн з аграрною міжнародною спеціалізацією;
показує на карті світу зони (райони) вирощування пшениці, кукурудзи, рису, бавовнику, льону-довгунцю, соняшнику, сої, маслин, олійної пальми, цукрової тростини, цукрового буряку, картоплі, чаю, кави, какао-бобів, на карті України – сільськогосподарські зони, гірські та приміські сільськогосподарські райони;
пояснює поширення в світі свинарства, птахівництва, формування спеціалізованих районів скотарства, вівчарства;
характеризує особливості розміщення рослинництва й тваринництва  в Україні;
аналізує карти сільськогосподарських культур та тваринництва;
оцінює  місце України на світових ринках сільськогосподарської продукції;









називає основні лісові пояси світу;
пояснює розміщення лісових поясів світу, лісових масивів в Україні;
показує на карті світу ліси помірного поясу, вологі екваторіальні й тропічні ліси, райони лісового господарства у світі та в Україні;
порівнює лісозабезпеченість України, світу й окремих його регіонів;
оцінює вплив лісового господарства на екологічний стан географічного середовища
4
Тема 3. Видобувна промисловість
     Класифікація мінеральних ресурсів за використанням. Показники ресурсозабезпеченості країн мінеральними ресурсами.
     Видобування вугілля, нафти і природного газу. Основні закономірності розміщення родовищ вугілля, нафти, природного газу. Найбільші в світі басейни й країни за видобутком кам’яного вугілля, нафти й природного газу. Основні й перспективні  райони  видобування кам’яного вугілля, нафти, природного газу в Україні. Шляхи покриття дефіциту палива в Україні.
     Видобування металічних руд. Основні закономірності розміщення родовищ металічних руд. Країни з найбільшими обсягами видобутку залізних, марганцевих руд, руд кольорових, рідкісноземельних і благородних металів.
Розвиток і розміщення виробництв з видобутку залізних і марганцевих руд в Україні. Розробка родовищ руд кольорових металів в Україні. Видобування інших видів природної сировини: значення, особливості розміщення виробництв з видобутку кам’яної і калійної солей,  фосфоритів, каоліну в країнах світу. Підприємства видобувної промисловості свого регіону.

Практична робота
4. Позначення на контурній карті найбільших басейнів видобутку кам’яного вугілля, нафти і природного газу.
Дослідження
Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти і природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів
Учень/учениця:
називає види мінеральних ресурсів за використанням;
наводить приклади найбільших країн-експортерів та країн-імпортерів нафти, природного газу, кам’яного вугілля;
показує на карті найбільші басейни нафти і природного газу – Перської затоки, Західносибірський, Зондський, Сахарський, Гвінейської затоки, Техаський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Північноморський, основні райони видобування нафти і природного газу в Україні;
найбільші басейни та райони видобутку вугілля – Верхньосілезький (Польща), Кузнецький (Росія), Карагандинський (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Аппалацький (США), Південно-Східний (Австралія), Донецький та Львівсько-Волинський (Україна);
країни з найбільшими обсягами видобутку залізних руд – Бразилія, Австралія, Канада, Китай, Індія, Україна, басейни  та райони видобування залізних та марганцевих руд в Україні;
найбільші райони видобутку руд кольорових металів – Кордильєри-Анди, «вольфрамово-олов’яний пояс» Азії, «мідний пояс» Африки;
основні родовища руд кольорових металів, що їх розробляють в  Україні;
основні центри видобутку кам’яної солі в Україні;
розуміє закономірності поширення родовищ і басейнів корисних копалин;
пояснює лідерство окремих країн на світових ринках мінеральної сировини за сукупністю природних і суспільних чинників, зміщення видобувної промисловості до районів зі складними природними умовами, на шельф Світового океану;
оцінює місце України на світових ринках нафти, природного газу, вугілля, руд чорних і кольорових металів

16

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства
3
Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії
Значення електроенергетики. Типи електростанцій, основні чинники їх розміщення. Паливно-енергетичний баланс. Електроенергетика України. Найбільші ТЕС, АЕС, ГЕС, ЛЕП. Використання відновлюваних джерел енергії. Підприємства  електроенергетики свого регіону.
Електроенергетика світу. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі електроенергії в світі. Відмінності в структурі виробництва електроенергії на електростанціях різних типів в країнах світу.

Практична робота (за вибором учителя)
5.1. Позначення на контурній карті України найбільших електростанцій та пояснення чинників їх розміщення.
5.2. Побудова та аналіз діаграм виробництва електроенергії на електростанціях різних типів в Україні,  країнах Європи та світу
Учень/учениця:
називає типи електростанцій за джерелом енергетичних ресурсів, шляхи енергозбереження;
наводить приклади найбільших країн-виробників та країн-споживачів електроенергії, країн, у яких домінує виробництво електроенергії на ТЕС, ГЕС або АЕС;
показує на карті:
ГЕС (ГАЕС) – «Сан-Ся» (Китай), Ітайпу (Бразилія – Парагвай), каскад ГЕС на Дніпрі,  Дністровська,Ташлицька;
АЕС – Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька;
ТЕС – Запорізька, Придніпровська, Трипільська, Зміївська,  Слов’янська, Ладижинська, Бурштинська;
пояснює розміщення енергогенерувальних потужностей в Україні;
порівнює структуру виробництва електроенергії в Україні та провідних державах світу;
характеризує перспективи використання відновлюваних джерел енергії різних видів в світі, Україні та своєму регіоні
3
Тема 2. Металургійне виробництво
     Значення металургійного виробництва в господарстві. Сучасні технології виробництва чавуну й сталі. Комбінування в чорній металургії. Сучасні чинники розміщення підприємств чорної металургії. Кольорова металургія. Особливості технології виробництва та чинники розміщення підприємств з виплавки міді, алюмінію, титану.
     Виробництво чавуну, сталі, прокату в Україні: домінуючі технології, сукупність чинників розміщення підприємств, основні центри, місце України на світовому ринку чорних металів. Основні центри виробництва кольорових металів в Україні.
     Металургійне виробництво світу. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі чорних металів. Сучасні тенденції розміщення виробництв чавуну, сталі, прокату. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі кольорових металів у світі.

Практична робота
6. Позначення на контурній карті сировинної бази та основних центрів виробництва чорних металів в Україні
Учень/учениця:
називає види чорних і кольорових металів;
наводить приклади найбільших країн-виробників чавуну, сталі, що забезпечені сировиною або орієнтуються на значні обсяги споживання,
країн, що виплавляють найбільше в світі та Європі алюмінію, титану, міді;
розуміє вплив сировинного, паливного, електроенергетичного, транспортного, споживчого, екологічного чинників на розміщення металургійних комбінатів, місце України у світовому виробництві алюмінію з природної сировини;
показує на карті:
центри чорної металургії в Україні – Кривий Ріг, Дніпро, Кам’янське, Запоріжжя, Нікополь, Маріуполь, Краматорськ, Алчевськ;
центри кольорової металургії в Україні – Миколаїв, Запоріжжя, Іршанськ, Київ, Побузьке, Бахмут, Кам’янське;
пояснює розміщення підприємств чорної і кольорової металургії в Україні;
аналізує статистичні дані щодо обсягів виробництва та експорту металургійної продукції в Україні та світі;
оцінює наслідки впливу металургійного виробництва на довкілля
3
Тема 3. Хімічне виробництво. Виробництво деревини, паперу
     Значення та особливості технологій хімічного виробництва. Чинники розміщення основних виробництв хімічних речовин і хімічної продукції, фармацевтичної продукції,  гумових і пластмасових виробів.
     Хімічне виробництво в Україні. Основні центри виробництва хімічної продукції та чинники їх формування. Найбільші країни-виробники мінеральних добрив, полімерів, ліків.
     Виробництво деревини й паперу: значення, особливості технологій та чинники розміщення підприємств. Виробництво деревини й паперу в Україні. Найбільші в світі країни-виробники деревини та паперу
Учень/учениця:
називає види мінеральних добрив, види хімічної продукції; 
розуміє взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни і рівнем концентрації окремих хімічних виробництв;
показує на карті найбільші центри виробництва мінеральних добрив,  виробів з гуми, побутової хімії, ліків в Україні – Костянтинівка, Сєверодонецьк, Кам’янське, Черкаси, Суми, Запоріжжя, Одеса, Яни Капу (Красноперекопськ), Біла Церква, Харків, Київ, Умань, центри виробництва деревини й паперу в Україні;
наводить приклади найбільших у світі країн-виробників мінеральних добрив та полімерів, деревини та паперу;
характеризує сировинну базу виробництва хімічної продукції, паперу;
пояснює вплив різних чинників на розміщення виробництв хімічної продукції, деревини й паперу;
аналізує зв’язки між хімічними, металургійними і деревообробними виробництвами;
оцінює вплив виробництва хімічної продукції й паперу на довкілля
3
Тема 4. Виробництво машин та устаткування
Роль машинобудування в сучасному світі. Різноманітність підприємств та чинники їхнього розміщення. Спеціалізація та кооперування в машинобудуванні.
Машинобудування в Україні. Найбільші центри виробництва транспортних засобів, промислового обладнання, сільськогосподарської техніки, побутової електротехнічної та електронної продукції. Підприємства машинобудування свого регіону.
Машинобудування світу. Взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни і рівнем розвитку машинобудування. Найбільші країни-виробники літаків, легкових автомобілів, морських суден, верстатів, комп’ютерів, робототехніки.

Практична робота
7. Позначення на контурній карті України центрів виробництва  транспортних засобів та пояснення чинників їх розміщення
Учень/учениця:
називає види продукції машинобудівних підприємств, чинники розміщення окремих виробництв машин та устатковання;
показує на карті найбільші країни-виробники машин та устаткування – США, Канада, країни ЄС, Японія, Китай, нові індустріальні країни,
найбільші центри машинобудування в Україні – Харків, Київ, Дніпро,  Запоріжжя, Кременчук, Херсон, Миколаїв, Львів та ін.;
наводить приклади найбільших країн-виробників легкових автомобілів, літаків, морських суден, верстатів, електроніки;
пояснює розміщення виробництв транспортних засобів, промислового обладнання, сільськогосподарської техніки, електротехнічної та електронної продукції побутового призначення;
характеризує сучасні тенденції розвитку і розміщення виробництва машин і устаткування;
розуміє причини виникнення проблем у виробництві верстатів, автомобілів, електронної продукції в Україні;
оцінює роль машинобудування в розвитку світового господарства та господарства України           
2
Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття
Особливості виробничого процесу та чинники розміщення підприємств, що виробляють тканини різних видів, одяг, шкіряно-взуттєву продукцію. Чинники та центри розміщення текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництва в Україні. Найбільші на світовому ринку країни-виробники та країни-експортери тканин, одягу та взуття.
Народні промисли в Україні.

Дослідження
Малі і середні міста України – центри швейного виробництва
Учень/учениця:
називає види тканин та сировини для їх виробництва;
наводить приклади найбільших у світі та Європі країн-виробників та країн-експортерів тканин, одягу, взуття;
розуміє вплив працересурсного та споживчого чинників на розвиток текстильного, швейного, взуттєвого виробництва;
показує на карті найбільші центри текстильного, швейного, взуттєвого виробництва в Україні – Тернопіль, Херсон, Луцьк, Черкаси, Житомир, Рівне, Київ, Одеса, Харків, Запоріжжя, Бердичів, Дунаївці, центри найвідоміших народних промислів;
аналізує карту текстильної промисловості  України
2
Тема 6. Виробництво харчових продуктів, напоїв
     Чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти. Харчова промисловість в Україні. Особливості технологій та чинники розміщення підприємств буряко-цукрового, олійного, маслосироробного, плодоовочеконсервного, рибного, хлібопекарного, макаронного, борошномельного, круп’яного, кондитерського, пивоварного, виноробного виробництв, розливу безалкогольних напоїв, мінеральних вод.  Виробництво харчових продуктів у своєму регіоні.
Виробництво продуктів харчування в світі: сучасні тенденції, вплив глобалізації та національних традицій, взаємозв’язок з агробізнесом. Традиційні виробництва харчових продуктів окремих країн світу.

Дослідження
1. Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини.
2. Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах
Учень/учениця:
називає складові харчової промисловості;
наводить приклади традиційних виробництв харчових продуктів різних країн світу;    
розуміє вплив спеціалізації сільського господарства, споживчого чинника та ТНК на розвиток харчової промисловості;
показує на карті найбільші центри виробництва харчових продуктів і напоїв в Україні;
характеризує особливості виробництва окремих видів продукції харчової промисловості;
аналізує карту харчової промисловості України;
пояснює розміщення в Україні підприємств харчової промисловості у малих містах, селищах міського типу і великих селах;
оцінює місце України на світовому та європейському ринках продовольства
      10
Розділ ІV. Третинний сектор господарства
3
Тема 1. Транспорт
     Транспорт, його роль у національній економіці та формуванні світового господарства. Види транспорту, їхні переваги й недоліки. Транспорт України. Залізничний транспорт – основний вид транспорту України. Найважливіші автомагістралі України. Водні шляхи, найбільші морські та річкові порти України. Повітряний транспорт. Транспортні вузли. Міжнародні транспортні коридори на території України.
     Транспорт світу. Країни, що вирізняються високим рівнем розвитку мережі залізниць й автомобільних шляхів. Найбільші морські порти, їхній вплив на розміщення промисловості. Найбільші судноплавні річки світу. Найбільші аеропорти світу.  Міжнародні транспортні коридори. 

Дослідження
Міські види транспорту свого обласного центру
Учень/учениця:
називає види транспорту, істотні ознаки понять «транспортний вузол», «транспортна магістраль», «обсяг перевезень», «вантажообіг»;
розуміє особливості кожного виду транспорту і його роль у перевезенні вантажів та пасажирів в Україні, домінуючу роль транспорту в експорті послуг Україною;
показує на карті:
найбільші за вантажообігом морські порти Східної Азії, Європи;
морські судноплавні канали – Панамський, Суецький, Кільський;
найбільші за пасажирообігом аеропорти світу;
країни з надшвидкісними залізницями;
країни з найбільшою протяжністю автомобільних шляхів;
основні залізниці, автомагістралі, морські й річкові порти, аеропорти,  міжнародні транспортні коридори в Україні;
наводить приклади найбільших транспортних вузлів в Україні;
пояснює транзитне значення транспортних магістралей в Україні
2
Тема 2. Торгівля
     Торгівля як вид послуг. Форми торгівлі. Показники зовнішньої торгівлі. Торгівля в Україні. Обсяги та структура експорту й імпорту товарів та послуг. Чинники концентрації роздрібної торгівлі в населених пунктах, регіонах.
     Світовий ринок товарів і послуг. Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків. Світова організація торгівлі (СОТ), Європейський Союз, НАФТА, АСЕАН
Учень/учениця:
називає види торгівлі, ознаки поняття «зовнішня торгівля», показники зовнішньої торгівлі;
показує на карті головні регіони світової торгівлі (Європейський Союз, НАФТА, АСЕАН);
розуміє залежність обсягів торгівлі між країнами від  рівня їхнього економічного розвитку та  інтеграційних процесів у світі
2
Тема 3. Туризм
Туризм як складник національної економіки, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура. Туризм в Україні. Особливості природних рекреаційних ресурсів. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні. Туристичні райони в Україні.
Міжнародний туризм. Основні туристичні регіони світу. Країни світу з найбільшою кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО
Учень/учениця:
називає види туризму, ознаки понять «туризм», «рекреаційні ресурси», «інфраструктура  туризму»;
розуміє вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму;
характеризує особливості основних туристичних регіонів світу;
показує на карті основні райони туризму в Україні;
обґрунтовує рівень розвитку туризму в окремих регіонах, країнах, районах України                                             
1
Тема 4. Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я
Роль науки й освіти в суспільстві. Особливості наукової й освітньої  діяльності. Джерела фінансування науки й освіти. Форми просторової організації наукових досліджень та освіти: технополіси. Найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Охорона здоров’я. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі
Учень/учениця:
називає найвідоміші спеціалізовані центри освіти й науки, технополіси, заклади охорони здоров’я в Україні та своєму регіоні;
розуміє вплив чинників на розвиток освіти й науки в країні;
обґрунтовує рівень розвитку освіти й науки, охорони здоров’я в окремих регіонах світу, країнах, в Україні;
показує на карті найвідоміші центри освіти в Україні
2
Тема 5. Фінансова діяльність. Комп’ютерне програмування
Фінансові послуги. Світові центри банківсько-фінансової діяльності. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ. Країни-офшори. Особливості розміщення фінансових установ в Україні. Аутсорсинг, його переваги. Аутсорсинг інформаційних технологій (ІТ-аутсорсинг). Країни-лідери на світовому ринку програмування та аутсорсингу
Учень/учениця:
називає ознаки понять «кредит», «фінансовий центр»,  «офшор», «аутсорсинг»;
показує на карті найбільші міжнародні фінансові центри – Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур, Сянган (Гонконг), Токіо, країни-офшори, країни-лідери на ринку програмного забезпечення, аутсорсингових послуг;
розуміє взаємозв’язок між рівнем розвитку господарства і обсягом фінансових послуг у країні;
пояснює особливості розміщення аутсорсингу в світі, прискорений розвиток аутсорсингу інформаційних технологій в Україні

3

Розділ V. Глобальні проблеми людства

Поняття про глобальні проблеми людства, причини їх виникнення. Проблема війни і миру. Проблема тероризму. Екологічна проблема.  Сировинна й енергетична проблеми. Демографічна та продовольча проблеми. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. Взаємозв’язок глобальних проблем. Роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні.
Сталий розвиток – стратегія людства на ХХІ століття.

Дослідження
Прояв глобальних проблем у своєму регіоні
Учень/учениця:
називає глобальні проблеми людства;
наводить приклади «гарячих точок» на карті Європи і світу;
характеризує поширення глобальних проблем та їх прояв на території України, складники та основні положення концепції сталого розвитку;
аналізує сутність, причини виникнення, особливості розвитку сучасних глобальних проблем;
показує на карті країни, що володіють ядерною зброєю, найбільші в світі райони екологічної катастрофи;
оцінює наслідки прояву глобальних викликів для окремих регіонів і країн світу, роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні;
обґрунтовує можливі шляхи подолання глобальних проблем
3
РЕЗЕРВ ЧАСУ

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)