Мистецтво

Пояснювальна записка Мистецтво – особлива форма відображення дійсності, естетичний художній феномен, який передає красу навколишнього світу, внутрішнього світу людини через осмислення фундаментальних категорій «краса», «гармонія», «ритм», «пропорційність», «довершеність». Особливості опанування мистецтва в школі пов’язані з його багатогранним впливом на свідомість і підсвідомість людини, її емоційно-почуттєву сферу, художньо-образне мислення і творчі здібності. Мистецтво сприяє художньо-естетичному розвитку людини та стимулює готовність особистості брати участь у різних формах культурного життя суспільства. Визначення мети навчання мистецтва в основній школі зумовлене основними функціями мистецтва: естетичною, навчально-пізнавальною, духовно-виховною, комунікативною, емоційно-терапевтичною. Програма розроблена відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Вона ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного, діяльнісного та інтегративного підходів. Особистісно зорієнтований підхід забезпечує розвиток в учнів індивідуальних художніх здібностей (музичних, образотворчих та ін.), творчого потенціалу. Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових предметних і міжпредметних компетентностей, насамперед загальнокультурних і художньо-естетичних. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток художніх умінь і здатності застосовувати їх у навчальній та соціокультурній практиці. Інтегративний підхід виражається в акцентуванні взаємодії різних видів мистецтва в рамках освітньої галузі та пошуку міжпредметних зв’язків з предметами інших освітніх галузей, інтеграції шкільного навчання мистецтв із соціокультурним середовищем. Метою навчання мистецтв в основній школі є виховання в учнів ціннісно-світоглядних орієнтацій у сфері мистецтва, розвиток комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей і способів художньої діяльності, формування потреби в творчому самовираженні та естетичному самовдосконаленні. Мета досягається шляхом реалізації таких завдань:  виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та дійсності, розвиток художніх інтересів, естетичних ідеалів;  формування системи художніх знань, яка відображає видову специфіку і взаємодію мистецтв;  розвиток умінь сприймання, інтерпретації та оцінювання творів мистецтва й художніх явищ;  стимулювання здатності учнів до художньо-творчого самовираження, до діалогу;  розвиток художніх здібностей, критичного мислення;  формування потреби в естетизації середовища та готовності до участі у соціокультурному житті. Навчання мистецтва ґрунтується на принципах:  наступності між початковою, основною і старшою школою;  поєднання загальнолюдського, національного та етнокраєзнавчого аспектів змісту освіти;  інтегративності, спрямованості на поліхудожнє виховання учнів;  креативності (пріоритет творчої самореалізації);  варіативності змісту, методів, технологій;  діалогічності, полікультурності. Характеристика структури програми та особливості організації навчально-виховного процесу Структура програми «Мистецтво» зумовлена логікою побудови всього курсу, яка забезпечує цілісність змісту мистецької освіти в основній школі. Логічна послідовність тем за роками навчання (однакова і для автономного викладання музичного та образотворчого мистецтва, і для інтегрованого курсу) охоплює такі ключові естетичні категорії, як види, жанри, стилі мистецтва. Спільна тематика кожного року розподіляється на окремі теми варіативно, адже змістове наповнення конкретизується відповідно до специфіки кожного з блоків програми: предметів «Музичне мистецтва» і «Образотворче мистецтво» чи інтегрованого курсу «Мистецтво». Основні види діяльності учнів на уроках охоплюють художньо-творче самовираження; сприймання, інтерпретацію та оцінювання художніх творів; пізнання явищ мистецтва й засвоєння відповідної мистецької термінології. У 5-7 класах пріоритетними є різноманітні форми практичної діяльності учнів, під час якої відбувається їхнє самовираження у співі, інструментальному музикуванні, малюванні, ліпленні, конструюванні, театралізації тощо. Учні засвоюють особливості мови різних видів мистецтва (5 кл.), палітру жанрів музичного та образотворчого мистецтв (6 кл.), новітні явища в мистецтві в єдності традицій і новаторства (7 кл.). У 8 – 9 класах учні опановують стилі та напрями мистецтва, які історично склалися впродовж епох, тому пріоритетними стають такі види діяльності, як інтерпретація художніх творів у культурологічному контексті, виконання індивідуальних і колективних проектів. Водночас поглиблюються знання термінології (мистецтвознавча і культурологічна пропедевтика). Окрім внутрішньої галузевої інтеграції, доцільно використовувати міжпредметні зв’язки й з іншими освітніми галузями: «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Технології», «Здоров’я і фізична культура» та ін. Програма передбачає творче ставлення вчителя до змісту і технологій навчання, поурочного розподілу навчального художнього матеріалу. Він має можливість обирати мистецькі твори для сприймання та співу, орієнтуючись на навчальну тематику та критерій їх високої художньої якості, а також розробляти художньо-практичні й ігрові завдання для учнів, враховуючи програмні вимоги, мету уроку, дбаючи про цілісну драматургію уроку. Предмети мистецтва в загальноосвітній школі мають важливе естетико-виховне спрямування, якому підпорядковуються дидактичні завдання, тому вчитель має сприяти зростанню в учнів інтересу до мистецтва, розвитку здатності емоційно реагувати на художні твори і знаходити в них особистісний смисл. Отже, головне надзавдання вчителя – створити захоплюючу емоційно піднесену атмосферу, щоб кожний урок став справжнім уроком мистецтва, надихав учнів на творчість – в особистісній і соціокультурній діяльності. Години резервного часу використовуються на розсуд вчителя – на відвідування музеїв, виставок, театрів тощо. Загальна тематична структура програми Клас Тема Кількість годин на тиждень Інтегрований курс «Мистецтво» Музичне мистецтво Образотворче мистецтво 5 Види мистецтва 1 1 6 Жанри мистецтва 1 1 7 Мистецтво: діалог традицій і новаторства 1 1 Інтегрований курс «Мистецтво» 8 Мистецтво в культурі минулого 1 9 Мистецтво в культурі сучасності 1 Особливості оцінювання результатів навчання Багатокомпонентність змісту мистецької освіти зумовлює багатофункціональність оцінювання досягнень учнів у цій галузі, єдність діагностичної, коригувальної, стимулюючо-мотиваційної, навчальної, виховної, розвивальної, прогностичної функцій. Об’єктами перевірки та оцінювання результатів мистецької освіти мають стати основні компетентності:  предметні мистецькі (зокрема інтерпретаційні та діяльно-творчі);  міжпредметні естетичні (естетичні оцінки й ставлення);  ключові (загальнокультурні, інформаційно-комунікативні, соціальні). Система оцінювання результатів навчання в освітній галузі «Мистецтво» ґрунтується на позитивному ставленні до кожного учня; оцінюється не рівень його недоліків і прорахунків, а рівень особистісних досягнень. Як відомо, значну роль у мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музичний слух, вокальні дані, відчуття ритму, кольору, пропорцій, симультанне образне сприймання тощо), які впливають на освітні результати учнів. Тому індивідуальний і диференційований підходи до оцінювання мають надзвичайно важливе значення. Комплексна перевірка та оцінка, яка інтегрує результати різних видів діяльності учнів  інформаційно-пізнавальної, практичної, творчої,  дають змогу вчителеві об’єктивно, але водночас і гуманно (не пригнічуючи особистість) оцінити тих, хто не має яскраво виражених художніх здібностей, проте характеризується сумлінним ставленням до навчання, активністю, ініціативністю. До основних видів оцінювання належать: поточне (виконує діагностичну, стимулюючу коригуючу функції) і підсумкове (семестрове і річне). Додатковими засобами стимулювання пізнавальної активності учнів є самооцінка та взаємне оцінювання.

9 клас

( 35 годин, 4 години – резервний час)

№ пор.	К-сть годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів
	3	Розділ 1. Здоров’я людини
		Життя як феномен. Здоров’я як атрибут людського життя. Рівні здоров’я. Дотримання здорового способу життя. Сфери життя людини. Планування життя. Життєве кредо. Сучасне уявлення про здоров'я. Взаємозв’язок фізичної, психічної, соціальної і духовної складових здоров’я. Чинники, що впливають на показники здоров’я населення. ______________________ ·        Самооцінка рівня здоров’я. ·        Визначення цілей та розробка планів у різних сферах життя. ·        Формулювання життєвого кредо.	Учні: називають: - чинники підтримання мотивації до здорового способу життя; - чинники впливу на здоров’я; наводять приклади: - довгострокових і короткострокових наслідків різних способів життя;    - холістичного підходу до здоров’я; розпізнають ознаки здоров’я, хвороби та проміжних станів; пояснюють:   - необхідність планування життя; - взаємозв’язок різних складових здоров’я; - вплив способу життя на здоров’я; уміють: - оцінювати рівень свого здоров’я; - аналізувати свій спосіб життя, особисті цілі і розробляти довгострокові плани, враховуючи важливі сфери життя;   демонструють високий рівень мотивації до здорового способу життя, віру в себе, позитивне ставлення до своїх життєвих перспектив.
	6	Розділ 2. Фізична складова здоров’я
		Збереження і зміцнення   фізичної складової здоров'я Взаємозв’язок принципів особистої гігієни, адекватного харчування, рухової активності, повноцінного відпочинку. Види рухової активності. Вплив рухової активності на фізичне, психологічне і соціальне благополуччя людини. Складові особистої гігієни. Гігієнічні процедури.   Біологічні ритми і здоров’я. Значення сну в юнацькому віці. Харчування для здоров’я. Характеристика поживних речовин. Харчування при різному фізичному навантаженні. Контроль за масою тіла. Моніторинг здоров’я Види моніторингу фізичної складової здоров’я. Показники фізичного здоров’я.  ______________________ ·        Розрахунок калорійності харчового раціону відповідно до енергозатрат організму. ·        Експрес-оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я.	Учні: називають:  - індикатори фізичної форми; - чинники розвитку фізичного  здоров’я; наводять приклади: - популярних видів рухової активності;  - аеробної та анаеробної активності; - гігієнічних процедур;   пояснюють: - переваги здорового способу життя; - значення сну в юнацькому віці; - вплив рухової активності на здоров’я; уміють: - визначати індекс маси тіла, безпечно контролювати масу свого тіла; - здійснювати експрес-оцінку та моніторинг здоров’я; дотримуються правил особистої гігієни,  збалансованого харчування і рухової активності.
	12	Розділ 3. Психічна й духовна складові здоров’я
		Самореалізація особистості Самореалізація у підлітковому та юнацькому віці. Складові самореалізації. Самопізнання і формування особистості. Формування самооцінки. Поняття життєвого самовизначення. Складові життєвого самовизначення. Критерії і мотиви для вибору професії. Профорієнтація. Емоційне благополуччя Природа і види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Саморегуляція. Методи самоконтролю. Уміння вчитися Умови ефективного навчання. Активне і пасивне навчання. Індивідуальні особливості сприйняття і навчання. Способи ефективного навчання й підготовки до іспитів. Планування часу. Самовиховання характеру Риси характеру. Чинники, від яких залежить характер людини. Роль життєвих цінностей у формуванні характеру.   Цінності і якість життя.   Моральний розвиток особистості. Самовиховання характеру. _______________________ ·        Самооцінка характеру. Проект самовиховання. ·        Визначення індивідуального стилю навчання. ·        Відпрацювання навичок раціонального планування часу і підготовки до  іспитів. ·        Виявлення професійних схильностей. ·        Міні-проект: «Дослідження ринку праці за матеріалами засобів масової інформації». _____________________ Екскурсія до центру занятості населення.	Учні: називають: - складові самореалізації і життєвого самовизначення; - критерії професійного самовизначення; - умови ефективного навчання; - етапи морального розвитку особистості; наводять приклади: - різних професій; - чинників впливу на самооцінку людини; - рис характеру за категоріями ставлення до себе, інших людей,   речей, праці; розпізнають ознаки активного і пасивного навчання; пояснюють: - необхідність вибору професії згідно з власними бажаннями, здібностями і перспективами на ринку праці; - значення емоційного благополуччя для здоров’я і професійного успіху; - роль емоцій в житті людини; - процес сприйняття і засвоєння інформації; - переваги активного стилю навчання;   - залежність формування характеру від різних чинників; - значення моральних цінностей у формуванні характеру; уміють: - застосовувати  прийоми самоконтролю; - визначати свій стиль навчання, застосовувати прийоми ефективного навчання, раціонально планувати час; - аналізувати свої життєві цінності; - визначати життєві навички, необхідні для удосконалення характеру; - складати план удосконалення характеру.
	10	Розділ 3. Соціальна складова здоров’я
	6	Тема 1. Соціальне благополуччя Соціальна компетентність Стосунки і рівні спілкування. Навички ефективного спілкування. Принципи формування міжособистісних стосунків. Стосунки з дорослими і однолітками. Цінність родини. Чинники міцної родини. Готовність до сімейного життя. Репродуктивне здоров’я молоді Стан репродуктивного здоров’я молоді в Україні. Негативні наслідки ранніх статевих стосунків. Вплив психоактивних речовин на репродуктивне здоров’я. Профілактика вроджених вад. ВІЛ/СНІД: проблема людини і проблема людства Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людині. Умови і шляхи інфікування ВІЛ. Формула індивідуального захисту. Тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людству.   Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.  Значення моральних цінностей  для профілактики  ВІЛ-інфікування  і протидії дискримінації ВІЛ-позитивних людей. _______________________ ·  Відпрацювання прийомів ефективного спілкування з дорослими й однолітками. ·   Відпрацювання навичок поширення достовірної інформації про ВІЛ-інфекцію/СНІД у свому середовищі.	Учні: називають: - ознаки міцної родини; - чинники ризику для репродуктивного здоров’я молоді в Україні; - шляхи інфікування ВІЛ, гепатитами В і С; - три стадії ВІЛ-інфекції; - методи профілактики ВІЛ-інфекції на особистому і державному рівнях, формулу індивідуального захисту; - основні положення законодавства України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу; - принципи тестування на ВІЛ-інфекцію; наводять приклади  негативних наслідків ранніх статевих стосунків; пояснюють:   - роль родини у задоволені потреб людини; - вплив    психоактивних речовин на репродуктивне здоров'я;    - значення моральних цінностей у протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу; уміють: - ефективно спілкуватися, розбудовувати міжособистісні стосунки; - оцінювати ризики інфікування ВІЛ, гепатитами В і С у життєвих ситуаціях; - надавати достовірну інформацію з проблеми ВІЛ-інфекції/СНІДу; - протидіяти стигмі та дискримінації.
	4	Тема 2. Сучасний комплекс проблем безпеки Безпека як потреба людини. Види і рівні загроз. Заходи безпеки. Взаємозв’язок особистої, національної і глобальної безпеки. Концепція національної безпеки України. Сфери національної безпеки. Глобальні загрози, породжені діяльністю людини. Розвиток екологічно доцільного мислення і поведінки. Міжнародне екологічне право. Екологічне законодавство України. Поняття інформаційного суспільства та сталого розвитку. _______________________ ·        Відпрацювання навичок оцінювання ризику на особистому рівні	Учні: називають: - рівні та види загроз і заходи безпеки на індивідуальному, національному і глобальному рівнях; - основні пріоритети і сфери національної безпеки України; - сфери національної безпеки; - глобальні загрози, породжені діяльністю людини;   наводять приклади чинників впливу на рівень суспільної безпеки;   розпізнають позитивні й негативні наслідки технічного прогресу; пояснюють: - роль безпеки в ієрархії потреб; - взаємозв’язок особистої, національної і глобальної безпеки; - необхідність контролювати розвиток людства; - зміст поняття «сталий розвиток» людства; - значення принципу: «Мислити глобально, діяти локально»; уміють оцінювати ризики для життя і здоров’я людини на індивідуальному і суспільному рівнях; демонструють відповідальне ставлення до екологічних проблем своєї місцевості.